У Заздрості очі кольору ночі.
Думки не дають їй спати...
Я прала скатерки і штори в ночвах,
Читала казки ягнятам.
Три роки пані служницю хвалила –
За мову, за руки, за коси.
Втекла за діброву, прослала килим.
А Заздрість каміннячко носить.
Із кладки штовхає брата хлопчини,
Що кізку мою випасає.
На цямру кладе стебло маківчини,
Пелюстя чомусь обриває.
Та в Заздрості очі кольору ночі,
Хоч лик заквітчайте біло!
Я більше про неї писати не хочу.
У двір мій... сонечко сіло.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Смерть друга - Валерий Гаращенко Эта история произошла лично со мной. В этом рассказе я говорю не о величии Бога и даже не о Его милости ко мне. Я говорю о том, что я - не успел! А мог успеть. Но заботы и дела так закружили, что просто забыл.
А теперь уже не успеть никогда. Давайте все-таки идти к тем, кто еще жив и может нас услышать!
